Таланти під тиском стандартизації: як наші діти стають найманими працівниками?

«Моя дитина – неповторна», – скаже будь-яка мама дитини віком до 3-х років. І дійсно, це той вік, в якому не тільки любляча мама, але й будь-хто з дорослих може відзначити чисті прояви індивідуальності дитини.

Виктория Лямец, психолог, владелица Future Education Center 3/7 в Киеве.

Вікторія Лямець, психолог, власниця Future Education Center 3/7 у Києві.

Вона – безпосередня, щира у проявах і зовсім не вміє приховувати внутрішніх поривів. Можна сказати, що в цьому віці дитина просто «сяє» своїм неповторним внутрішнім світлом. Її хочеться нескінченно обіймати й цілувати. Вона – діамант, який ще не встиг пройти огранювання в руках умілого ювеліра чи ювеліра-початківця на ім’я Життя.

Ми, батьки, завжди дивуємося тим змінам, що відбуваються далі. Дитина з якоїсь дивної причини починає ставати «як усі»!!! Частиною групи, класу, колективу, соціуму.

Чому дитина стає «як усі»?

Внутрішня незвичайність перестає визначати поведінку дитини. З’являється явна потреба відповідати середовищу, в якому вона знаходиться. Потреба бути собою поступається загальноприйнятим поняттям про успішність, хорошості та правильності. Заперечення подібних порядків у деяких дітей є не більше ніж опором, а по суті – це той же відхід від себе, тільки через бунт.

Останнім в ряду шоків для недосвідченого таланту часто стає школа, що робить остаточний відбиток на шляху до стандартизації. Цьому сприяє величезний механізм оцінок, порядків і правил поведінки, що позбавляють дитину не тільки проявів індивідуальності, самовираження й творчості, а й розуміння своїх природних бажань.

ПРОЙШОВШИ ШЛЯХ ОБРОБКИ СТАНДАРТИЗАЦІЄЮ ТРИВАЛІСТЮ У 12 РОКІВ, ДИТИНА ВТРАЧАЄ ЗДАТНІСТЬ САМОСТІЙНО ДУМАТИ, БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЛАСНІ РІШЕННЯ, ДОЛАТИ СТРЕС І, ГОЛОВНЕ, ШУКАТИ ОПОРУ ВСЕРЕДИНІ СЕБЕ. ВОНА ВТРАЧАЄ СВОЮ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ.

Це проявляється через те, що діти не розуміють, чого хочуть і як реалізовуватимуться у майбутньому. Вони не знають своїх сильних сторін і намагаються спиратися на ті сфери, в яких – увага! – їх хвалили або заохочували. Друга поширена модель – плисти по шляху найменшого опору, тримаючи в руках планшет, смартфон і батьківську кредитку.

дети

Одиниці виділяються своєю успішністю. Хтось тому, що працював старанніше інших і намацав своє поле сили. До речі, необов’язково це поле – його щастя. Світ повний розумних, «успішних», але нещасних людей, які займаються не своєю справою. Ще один поширений типаж успіху – бунтарі, які мають схильність чинити опір тиску навколишнього середовища. Іноді вони інтуїтивно намацують стежку, якою крізь темний ліс буденності виходять до моря успіху, зазвичай в світі бізнесу. Втім, часто такі ж бунтарі виходять на смітник або «блукають» лісом все життя, просто бунтуючи. Теж як пощастить.

І ось вони – ми – армія батьків. Цокаємо язиками і тицяємо пальцями, переглядаючи черговий епізод серіалу «Доля дитини». Аж ось дихання чергової батьківської пари завмирає, і вони хапаються за серце. На екрані в головній ролі – їх чадо.

Ми хором дивуємося, що дитина спокійно тягне існування посередності. Що вона все життя виконує вказівки людей менш гідних або безуспішно прагне довести, що вона може. Уже тридцятирічна, сорокарічна дитина постійно впирається в стелю своєї компетентності, що вміло оформлена у шкільні роки якою-небудь Марією Іванівною.

мама с ребенком

Що все-таки відбувається з тією індивідуальністю?

Усередині кожної дитини є джерело її внутрішнього «світла». Це індивідуальний потенціал, з яким вона народжується, та який дозволяє її «підірвати світ». А далі – справа випадку. Більша частина дітей під акомпанемент кращих почуттів батьків йдуть дорогою стандарту. Забуваючи, що цю дорогу мостили бажанням позбутися від сверблячої проблеми. Держава хотіла позбутися від проблеми неписьменності та безпритульності. Батьки – від проблеми виховання. Вчителі – від проблеми заробити на життя.

Потрапить дитина в сприятливі умови – ось вам зірка. При хорошому та правильному збігу обставин, інтуїтивній допомозі батьків і свідомій роботі, її індивідуальні особливості розкриваються.

І тут чим більш індивідуальний підхід, тим краще (скажіть це директору школи, в якій навчається тисяча дітей))). Тому що немає єдино вірного для всіх шляху, як немає зачіски, що пасує кожній людині.

В однієї дитини – талант мислити образами. У іншої – бачити абстрактні картинки і з сарказмом дивитися на цей світ. У третьої – докопуватися до суті того, що відбувається.

Логічно мислячій дитині дайте можливість навчатися у спокійній обстановці, щоб вибудовувати кроки наперед і передбачати складності. Критику – заглиблюватися в деталі та знаходити суть у будь-якому питанні. Стратегові – формувати команди та управляти проектами. Креативнику – створювати неймовірні ідеї та промальовувати фантастичне майбутнє.

Всі ці таланти потребують особливого ​​«гайкового ключа». Талант дитини не вимагає інформації, їй потрібен внутрішній алгоритм, як використовувати цю інформацію для себе. Відчуваєте різницю?

А вже потім, якщо до типу мислення та типу поведінки знаходиться вірний «ключ», можна зверху давати математику, хімію та англійську. Адже знання предмета само собою ніколи не вирішує питання визначення в житті. Вирішує питання вміння спиратися на щось всередині себе та досягати мети.

В цьому й полягає наша пропозиція світові. Ми допомагаємо розкривати в дитині головне. Не вчити математику (що теж потрібно), а шукати свій шлях у житті, спираючись на власні сильні якості. Ми допомагаємо намацувати те внутрішнє «світло», яким батьки милувалися у своїх трирічних малюках.

І лише коли це внутрішнє «світло» починає пробиватися, ми можемо говорити про такі речі, як місія або надзавдання. Людина, яка знає себе, дійсно може реалізувати свою «унікальну торгову пропозицію» цьому світові.

Наша батьківська задача – розпізнати суть дитини та допомогти їй проявитися.

Фото: shutterstock

Джерело: 4mama.ua

Поделитесь с друзьями

Рекомендуем к прочтению
Найсвіжіші новини Підпишіться і щотижня отримуйте нові статті одним листом
DMCA.com Protection Status
error: Content is protected !!